Сила земного тяжіння може бути знайдена за допомогою формули:

F = G * (m1 * m2) / r^2

де F - сила земного тяжіння, G - гравітаційна постійна (6.67430 * 10^{-11 N(m/kg)}2), m1 та m2 - маси об'єктів, які взаємодіють, r - відстань між цими об'єктами.

Ось програма на мові програмування Python, яка знаходить силу земного тяжіння:

def gravitational_force(m1, m2, r):
 G = 6.67430 * (10 ** -11)
 force = G * (m1 * m2) / (r ** 2)
 return force

m1 = float(input("Введіть масу першого об'єкта (в кілограмах): "))
m2 = float(input("Введіть масу другого об'єкта (в кілограмах): "))
r = float(input("Введіть відстань між об'єктами (в метрах): "))

result = gravitational_force(m1, m2, r)
print("Сила земного тяжіння: ", result, " Ньютона")

Ця програма спочатку запитує користувача ввести маси об'єктів та відстань між ними, а потім обчислює силу земного тяжіння за допомогою введених даних та виводить результат.

Фрактали – річ у собі

Нескінченність та імовірність – одні з найбільш абстрактних понять сучасної математики. Фрактали певною мірою містять у собі і те, й інше, але це реальні об’єкти, що оточують нас скрізь – у природі та навіть мистецтві.

Абстрактні фрактали

Математика працює з абстракціями, та все ж це мова для опису реальності, тож за кожною абстракцією стоїть справжній предмет або явище. У цьому сенсі її можна порівняти з українською мовою, де замість слів – рівняння та нерівності. З таких «математичних слів» будують «речення та тексти», або математичні моделі, які допомагають науковцям інших галузей. Класичний приклад – це модель хижак-жертва, система рівнянь, що описує коливання чисельності певної популяції тварин.