Пол А. Кіршнер — почесний професор педагогічної психології в Open University of the Netherlands, співавтор книжки «How learning happens». У своїй книжці він описав принципи ефективного оцінювання.
У 1999 році 2 американских дослідники співпрацювали з багатьма школами над впровадженням принципів оцінювання Кіршнера в класі. Вони провели дослідження, а потім працювали над впровадженням його результатів у практику. Серед розроблених стратегій були:
•Оцінка та зворотний зв'язок: передача роботи учням без оцінки, лише з коментарями. Ідея тут полягає в тому, щоб більше зосередитися на тому, як учням покращитися, а не на тому, наскільки вони помилилися.
• Запитання: Замість того, щоб ставити запитання, які є фактичним пригадуванням про те, що є в голові учня, ми повинні дати більше часу для роздумів для глибшого розуміння.
• Графік тестування: проходження тестів на другій третині навчального курсу, щоб дати учням час приділити увагу непорозумінням.
• Оцінка колегами та самооцінка: дозволяємо студентам подивитися на критерії оцінювання, а потім використовувати ці критерії для оцінки своєї роботи та роботи своїх однолітків.
На думку дослідників, результати були дуже яскравими. До кінця навчального року успішність учнів на тестах була значно вищою, ніж у тих, хто не використовував перелічені практики.
Можливо, найрадикальнішим із цих методів є повернення окремих робіт без оцінок. Ось тут у школі має бути серйозна розмова про мету
оцінки.
Коли кількість навчання в Інтернеті перевершує кількість навчання в класі, найкращі результати досягаються не самими технологіями, а дизайном курсу. Курси з мультимедійними технологіями можуть перешкоджати ефективному навчанню, якщо вони погано розроблені.
Тоді за рахунок яких факторів мозок людини краще навчається? Подивимося на результати багатьох досліджень з когнітивних функцій мозку:
1. Ми краще вивчаємо процедури та процеси, коли ми вчимо кроки в тому ж порядку, в якому ми їх виконуватимемо.
2. Ми краще засвоюємо новий матеріал і можемо запам’ятовувати його довше, коли вивчаємо його, займаючись певною діяльністю, ніж коли пасивно дивимося або слухаємо розмову інструктора. Робота в невеликих групах та обговорення залучають нас, дозволяючи активно будувати знання самостійно.
3. Ми вчимося на практиці, але лише тоді, коли отримуємо зворотний зв'язок, який можемо використати для покращення своєї ефективності у подальшій практиці. Звісно, ми повинні спочатку отримати та точно інтерпретувати той зворотний зв'язок.
4. Ми пов'язуємо новий матеріал зі своїми попередніми знаннями про нього, що підкреслює важливість обґрунтованості та організації цих попередніх знань.
5. Ми найкраще і найлегше навчаємося, коли відчуваємо, що знаходимося в безпечному, сприятливому, доброзичливому середовищі. Ми з більшою ймовірністю досягаємо результатів навчання курсу, розвиваємо навички мислення вищого рівня, беремо участь у житті класу, маємо мотивацію до навчання та задовольняємося курсом, незалежно від предмету.
6. Деякі якості привертають і утримують нашу увагу та зосередженість, а отже, допомагають краще засвоювати новий матеріал: людські обличчя, колір, інтенсивність, екстремальні контрасти, рухи, драматургія, ентузіазм викладача та релевантність матеріалу.
7. Ми вивчаємо та зберігаємо новий матеріал, тобто переміщуємо його з робочої пам’яті у довготривалу пам’ять шляхом ретельної репетиції, що означає замислюватися над значенням та важливістю нового матеріалу та пов’язувати його зі своїми попередніми знаннями, переконаннями та ментальними моделями.
Якими мають бути плани уроку? Чи треба нам розписувати їх похвилинно? І чи допоможе це нам досягти кращих результатів? Насправді, достатньо використовувати практику плану уроку одним реченням. За такою практикою нам потрібно відповісти лише на три речення: ЩО, ЯК і ЧОМУ.
1. ЩО
ЩО ми хочемо, щоб наші учні дізналися (або зробили) до кінця уроку? Тут ми визначаємо зміст або навички, які потрібно засвоїти. Наприклад, «я хочу, щоб студенти мали змогу оцінити надійність онлайн-джерел». Це навичка.
2. ЯК
Далі, ЯК студенти досягнуть цієї мети?
Іншими словами, який метод, стратегію, інструмент чи діяльність ми будемо використовувати, щоб переконатися, що вони її досягнуть? Зазвичай тут використовують практичні завдання.
Використовуючи попередній приклад, ми можемо побудувати таку конструкцію:
• Студенти зможуть оцінити достовірність онлайн-джерел шляхом “триангуляції” інформації.
• Студенти зможуть оцінити достовірність джерел в Інтернеті, поставивши критичні запитання, такі як: "Чи дає автор посилання на дослідження?"
• Студенти зможуть оцінити надійність онлайн-джерел, обговоривши в групах плюси і мінуси кожного джерела.
3. ЧОМУ
Нарешті, ЧОМУ студенти вивчають цей матеріал/навички?
Чому студенти повинні це знати або робити? Яку користь вони отримають? Знання наших учнів — це ключ до відповіді на ці питання.
ЧОМУ може початися з підказки, "щоб..." Продовжуючи приклад оцінки джерел, ми могли б сказати:
• Студенти зможуть оцінити достовірність джерел в Інтернеті, "триангулюючи" інформацію, щоб вони могли приймати кращі рішення.
ЧОМУ — це найважливіша частина плану уроку з одним реченням. За словами консультанта з маркетингу та лідерства Саймона Сінека, це формує поведінку. У своїй книзі бестселерів «Почни з чому» (а також у надзвичайно популярному TedTalk) Сінек стверджує, що провідні організації розуміють, що люди не «купуватимуть» те, що продається, якщо вони не розуміють, чому вони це роблять.
"How learning happens" — це книжка Пола Кіршнера та Карла Гендріка освітніх досліджень та їх висновки про те, як ми вчимося та що нам потрібно, щоб навчатися ефективно, ефективно та приємно. Багато з цих робіт надихнули дослідників та вчителів у всьому світі та залишили слід у тому, як ми викладаємо сьогодні.
Пропонуємо вам 10 цікавих правил ефективного навчання, що виявили Пол Кіршнер та Карл Гендрік:
1. Власної мотивації недостатньо для навчання; необхідна робоча пам'ять і зусилля!
Студенти не стають незалежними, саморегульованими учнями, залишаючись без нагляду вчителя. Їм потрібна велика кількість керованої практики.
2. Мотивація не веде до досягнень; досягнення породжують мотивацію.
3. Пов’язування навчання з попередніми знаннями має важливе значення для глибокої обробки.
4 “Стилі навчання" не підтверджуються дослідженнями. Однак існує теорія подвійного кодування (або мультимедійного навчання), яка говорить, що використання декількох видів подачі інформації (наприклад візуальне + текстове) покращує навчання.
5. Цілі опанування (навчання) стоять вище за цілі виконання (оцінки або результати тестів).
6. Учні, які навчаються, отримують послідовний, конкретний, корекційний відгук, навчаються краще.
7. Повторення — це дійсно мати навчання. Переходячи від простих до складних та від конкретних до абстрактних творів, учні вчаться засвоювати інформацію у вигляді когнітивних схем.
8. Дуже важливо регулярно проводити тестування на перевірку розуміння матеріалу учнями.
9. Найкращі методи навчання — це практика та практичні тестування. Виділення та підведення підсумків не настільки ефективні, головним чином тому, що студенти не знають, як правильно їх виконувати, і їх потрібно навчати.
10. Не слід використовувати технології в навчанні лише заради використання. Зосереджуємося на якості та способі подачі інформації.
Абревіатура STEM розшифровується як Science (Наука), Technology (Технології), Engineering (Інженерія) та Mathematics (Математика). При цьому дані дисципліни вивчаються не окремо, як ми звикли, а у комплексі. Велике значення грає практичне застосування отриманих знань.
Спритність, винахідливість, кмітливість – усе це вміння вирішувати завдання різними нетривіальними способами, використовуючи при цьому своє творче мислення
