 Поради про дбайливий підхід до виховання підлітків, основи якого закладаються в ранньому дитинстві.
Підлітковий вік часто незаслужено користується поганою славою й піддається критиці через схильність суспільства звинувачувати в усіх соціальних проблемах «сучасне покоління», а також через засмучених батьків, які зіштовхуються з проблемами виховання та шукають підтримки, розповідаючи історії про погане ставлення й невдячність своїх дітей-підлітків. Але правда полягає в тому, що підлітки – це просто люди, вони, як і всі ми, схильні до людських пристрастей і намагаються знайти своє місце у світі.
Просто ті типи підліткової поведінки, яких батьки бояться найбільше, такі як бунтарство, вживання наркотиків, розлади харчової поведінки й т. п., не з'являються з нізвідки. Підлітки не ростуть у вакуумі. Виховання в ранньому віці має більше значення, ніж ми можемо собі уявити в перші місяці й роки життя наших дітей. Раннє виховання не тільки формує те, ким вони стануть, а й має великий вплив на наші взаємини з ними. Ми у прямому значенні будуємо наші взаємини з підлітками в той час, як виховуємо дітей дошкільного та молодшого віку.
В ідеалі підготовка до підліткового віку починається ще в віці немовляти, і саме в ці перші місяці життя ми закладаємо в дитині фундамент довіри. В ясельному віці підготовка триває, і ми встановлюємо безпечні й обґрунтовані межі дозволеного, м'яко керуємо дітьми, проявляємо терпіння й далекоглядно виховуємо їх, наприклад, плануємо поїздки по магазинах у відповідності з графіком денного сну дитини й беремо з собою закуски та улюблені іграшки, щоб запобігти появі причин для істерики.
У дошкільні та молодші шкільні роки підготовка до підліткового віку ґрунтується на фундаменті довіри, який ми заклали в перші місяці й роки життя нашого підлітка. У цей період ми працюємо над розвитком духу співробітництва, а не неухильного підпорядкування, встановлюємо здорові взаємини з нашими дітьми на основі спільної роботи, а не диктатури, заснованої на примусовій слухняності, а також створюємо модель ефективного спілкування один з одним, засновану на вмінні слухати й можливості бути почутим, а не «закриваємо» розум і серце дитини, що є результатом нотацій і виховання на основі контролю.
У результаті отримуємо:
- Дітей, яким не треба боротися за свою незалежність, тому що в них відсутні причини й мотивація для протесту.
- Дітей, які відчувають, що їх поважають, їх думку чують і цінують, і тому в них немає тривоги, яка може підживлювати негативне ставлення.
- Дітей, які довіряють і відчувають довіру й не хочуть втрачати те, що вони інстинктивно вважають великою цінністю, – взаємні довірливі стосунки з батьками.
Так закладається фундамент для м'якого виховання дітей у підлітковому віці.
Після того як ми заклали основу для підліткового віку, ми починаємо готувати підлітків до дорослого життя. У щоденному вихованні підготовка до дорослого життя передбачає те, що й діти, і ми самі повинні бути готові до їх переходу в доросле життя, цілеспрямовано й послідовно передаючи кермо влади їх життям в їх недосвідчені, але розумні руки.
Ще один аспект виховання наших підлітків – це участь в їхньому житті. У перші роки ми знаходимось поруч з малюками, коли вони досліджують світ, ми разом гуляємо й мокнемо під дощем, будуємо криві вежі з кубиків, які падають і перебудовуються знову і знову. Ми читаємо малюкам казки на ніч і пускаємо до себе в ліжко маленьких опівнічних відвідувачів, лоскочучи один одного вранці й цілуємо вигадані «вавки».
У підлітковому віці участь у житті дитини має майже те саме значення, тільки місце падаючих кубиків займають плани, надії й серця, які іноді розбиваються від глибокого розчарування й потребують нашої підтримки та розуміння, щоби знову повернутися до життя. А опівнічні гості тепер тихенько стукають у наші двері і питають, чи можемо ми трохи поспілкуватись. Це також обійми, веселощі, сльози й шепіт підбадьорення. Участь у житті підлітка означає, що батьки перебувають поруч, знають про все й завжди готові прийти йому на допомогу. Це активне, ініціативне та обдумане виховання дітей.
І, нарешті, те, як ми аналізуємо й пояснюємо поведінку наших дітей у перші роки їх життя, створює реальну основу для того, як ми будемо тлумачити їх поведінку в підлітковому віці. У перші роки розуміння дітей означає, що, замість того щоби приписувати приховані негативні мотиви плачу, цікавості, емоційним спалахам, дослідженням, істерикам та іншим видам поведінки наших малят, ми прагнемо зрозуміти те, що вони намагаються повідомити нам, ми співпереживаємо нашими дітям і цінуємо їх емоції. Це означає, що, у першу чергу, ми намагаємось задовольнити потреби, що лежать в основі їхньої поведінки, м'яко керуючи малюками й навчаючи їх найбільш ефективним способам вираження своїх потреб у міру дорослішання й формування особистості.
Розуміння дітей у підлітковому віці означає те ж саме. Ми слухаємо, сподіваємось на краще, задовольняємо потреби, слухаємо ще, проявляємо милосердя, співпереживаємо й цінуємо емоції, слухаємо знову і ще раз слухаємо, допомагаємо дітям відкривати серце й розум за допомогою зв'язку та спілкування, щоб наше м'яке наставництво було почуте та прийняте з довірою.
Так, наші підлітки – це просто люди, вони іноді діють, як істоти недосконалі, утім, так, як і всі ми. Але коли ми виховуємо наших маленьких особистостей в атмосфері взаємозв'язку, спілкування та співпраці, моменти людської недосконалості залишаються лише моментами. Вони не переростають у протест або згубні пристрасті й не переходять у депресію, тому що дітей карали за них, пригнічували й ігнорували. Ці моменти стають просто нормальними, дрібними життєвими питаннями, які ми вирішуємо разом з дітьми ще до того, як вони переростають у великі життєві проблеми.
Однак якщо для вас є новизною ідея м'якого виховання і ви цікавитесь, чи не занадто пізно, щоб відновити й перебудувати ваші стосунки з дітьми, відповідь – «Ні». Одне з див людської природи – це здатність вибачати, відновлюватись і починати все спочатку.
Посилання за темою:
|