Самооцінка залежить не від похвали, а від того, наскільки людина збагачена спілкуванням і його плодами – розумінням своєї особистості

У слові «Самооцінка» не так важлива частина «оцінка», скільки «само-»!

Ми постійно використовуємо це слово. Ми кажемо, що в когось занижена самооцінка, а в когось, навпаки, вона занадто завищена. Нам здається, що ми розуміємо, про що кажемо. Здавалось би, усе просто: якщо в когось занижена самооцінка, треба похвалити цю людину або переконати її в тому, що все добре. Якщо вона, наприклад, зможе перейти канатний міст під підбадьорливі крики людей, тоді рівень її самооцінки підвищиться і вона стане впевненою людиною.

Звісно, над цим питанням працюють у школах та інших навчальних і оздоровчих закладах – усюди, де цілеспрямовані, співчутливі дорослі підтримують проблемних молодих людей. При цьому, безсумнівно, похвала, підбадьорення, визнання зусиль і досягнень відіграють дуже важливу роль. Але все не так просто. Такі складні поняття, як відчуття самого себе, автономність та унікальність своєї особистості й почуття власної значущості для цього світу при застосуванні їх до молодих людей ризикують звестися всього до одного слова – «самооцінка» і, можливо, до ще кількох втручань у їхню поведінкову сферу. Якщо в підлітків відчуття самого себе, свого «я» (розуміння себе як особистості) з якоїсь причини недорозвинене або відсутнє, усі наші спроби та благі наміри, спрямовані на те, щоби підвищити їхню самооцінку, швидше за все, не отримають бажаного результату.

Ми не народжуємося з розумінням власного «я», самовідчуттям і глибоким самоусвідомленням. Усе це розвивається разом зі стосунками та суттєво залежить від їх якості. Новонароджений малюк фізично і психологічно пов'язаний зі своєю матір'ю. І тільки коли він дивиться у дзеркало, у нього починає розвиватись його внутрішнє «я».

Але малюк, який не може тримати голівку, ще не здатний виповзти зі свого ліжечка, щоб дістатись до дзеркала й поглянути на себе! «Дзеркалом» для нього є дорослі. Коли ми бачимо цю маленьку людину, то починаємо імітувати (відображати) її емоції й вираз обличчя в той момент, коли вона плаче або сміється. І вже дуже скоро починаємо розширювати її діапазон, пропонуючи все нові й нові вирази обличчя, звуки, які дитина уважно запам'ятовує.

Є теорія, що коли дитина отримує достатню кількість такого співзвучного тонкого віддзеркалювання, то вона засвоює вміння віддзеркалювати й саму себе. Інакше кажучи, їй не потрібна фізична присутність іншої людини, щоби підтвердити своє існування, тому що вона вже навчилась розмірковувати про себе, усвідомлюючи свої почуття й настрій. Дитина може розслабитися, знаючи про те, що вона по праву існує як окрема особистість. Відчуття дитиною самої себе, своєї особистості – це сукупність усіх її почуттів, емоцій і жестів, які були визнані й віддзеркалені їй (назад), усе, що засвоєно нею ззовні, ставши внутрішніми особливостями дитини: «Ось який я! Ось який я є!».

Однак якщо дитина навкруги себе бачить тільки гнів (тобто її «дзеркало» демонструє їй гнів), вона стане злою. Якщо її батьки (усі ті ж «дзеркала») завжди хвилюються й переживають, то вона теж буде постійно хвилюватись.

Наше сприйняття себе звужується або розширюється в залежності від того, що ми бачимо в тому «дзеркалі», яким є наше оточення. Так, наприклад, ми стаємо творчими, цікавими, якщо нас оточують цікаві та творчі люди. Тому таке популярне поняття, як «самооцінка», безпосередньо залежить від розвитку самосвідомості, самовідчуття й розуміння себе, як особистості – нашої внутрішньої, дуже глибокої й фундаментальної складової. Забудьте про «оцінку», поставте спочатку «я». Наскільки невпевненим тепер стало ваше «я»? Як розвинути свою особистість і зробити її більш упевненою та гнучкою? Ось у чому питання й наше завдання.

Відчуття й розуміння самого себе залежить не від похвали, не від корекції поведінки, а багато в чому від тих людей, які нас знають, цікавляться нами, уважно вислуховують, спілкуються й відображають нас для того, щоб ми могли краще зрозуміти самих себе. Ну що ж, усе це не важко виправити та внести відповідні корективи в життя дитини, ставши для неї найпрекраснішими «дзеркалами» на світі.