Багато хто вважає, що постановка голосу, то щось несуттєве, другорядне і не потребує додаткової уваги. Але я з таким твердженням вкрай не згідна.

Постановка голосу – це не лише про спів і вокал, а й про дикцію, виразне мовлення, про свободу і відчуття себе гармонійною людиною. Якщо ви умієте виразно говорити, витримувати паузи та інтонацію, - це уже успіх.

Постановка голосу – це комплексна система роботи, яка включає розвиток тіла, дихання, звуковидобування, артикуляцію та музичність. Вона потрібна, щоб голос звучав вільно, красиво, без шкоди для зв’язок.

Основні елементи постановки голосу: 1. Дихання

Основа правильного співу — діафрагмальне дихання. Робота над опорою звуку: контроль видиху, стабільність повітряного потоку. Вправи на відчуття «опори» (наприклад, «свічка», «шипіння» на видиху).

2. Положення тіла

Правильна постава: пряма спина, вільні плечі, стійке положення ніг. Розслаблення м’язів, що заважають вільному звучанню (плечі, шия, щелепа). Вміння співати в русі, не «зажиматися».

3. Артикуляційний апарат

Рухливість губ, язика, щелепи. Чітка дикція, особливо у швидких текстах. Вправи для розвитку артикуляції (скоромовки).

4. Резонатори

Робота з головним і грудним резонатором. Відчуття «політності» голосу, щоб звук був дзвінким, а не «глухим». Вправи на баланс резонансів (наприклад, «мяу», «нг»).

5. Інтонація і слух

Розвиток музичного слуху, чистоти інтонації. Вміння чути і співати гармонії. Спів по нотах, робота з інтервалами.

6. Тембр і динаміка

Розкриття природного тембру голосу. Контроль сили звуку: від піано до форте. Вміння робити нюанси, а не співати «одним кольором».

7. Емоційність і подача

Передача змісту тексту. Робота над сценічним образом. Вміння співати не лише «правильно», а й виразно.

Підсумовуючи написане:

постановка голосу = дихання + тіло + артикуляція + резонатори + слух + тембр + емоційність.

Спроби створити прилад, який допоможе композитору записувати музику (а саме її нотну виставу) робилися регулярно. Йшов процес тяжко, тому що нотний запис створено для ручної праці.
Йтиметься про запатентовану на початку 1930-х років друкарку Keaton Music, яка зараз є великою рідкістю. Спочатку винахід каліфорнійця Роберта
Кітон включало всього 14 клавіш. Вже пізніше патент був доопрацьований - з'явилася версія на 33 клавіші 1953 року. Машинка для нот зберегла лише первинні риси звичайної друкарської машинки. Головним завданням Кітона було створити пристрій, який друкував би знаки на потрібній лінійці нотного стану і точно показував, де надрукується наступний знак. В результаті машинка отримала круглу клавіатуру, завдяки якій пристрій має такий незвичайний вигляд.
Такі машинки полегшували працю видавців, освітян та інших музикантів для створення великої кількості копій музичних творів. Але композитори не втратили любові до записування нот вручну. Невідомо, чи став би цей продукт комерційно успішним, оскільки інтерес до нього виявляла дуже вузька аудиторія. Але оригінальність машинки Keaton Music зробила її бажаним об'єктом для колекціонерів.
Вік цих пристроїв закінчився в 1990-і роки, 
2012-го року остання у світі фабрика Brother з виробництва класичних друкарських машин також зупинила роботу.
Вважається, що у всьому світі залишилося не більше десятка друкованих нотних машинок у робочому стані. Зрідка їх можна побачити на онлайн-аукціонах, де ціни на них дуже високі.