Музика — це, мабуть, саме те мистецтво, яке ніколи не залишиться без уваги. Дехто може не розуміти твори образотворчого мистецтва, хтось може засуджувати акторську гру, але кожен, без винятку, музичний жанр неодмінно знайде собі прихильників.

Тарас Шевченко теж цікавився музикою. Будучи людиною музично обдарованою, він любив і добре знав класичну музику (Гайдна, Баха, Моцарта, Бетховена). Але особливо він захоплювався народними піснями. Та і як же їх не любити? Адже українська пісня супроводжувала поета протягом усього його життя: співали знедолені кріпаки, співали солдати Орської фортеці, співали прості бідняки. Скрізь люди розповідали про свої злидні і тяжке горе.

Розуміючи роль пісні в житті народу, в його історії, культурі, Шевченко збирав і вивчав зразки народної творчості. Передусім поета цікавили твори із соціально загостреним змістом. У своїй власній поезії він увібрав усе багатство української народнопісенної культури. Саме це стало причиною нечуваної популярності “Кобзаря” серед народу.

Перші мелодії на слова з “Кобзаря” з'явилися ще за життя поета, коли прості люди наспівували його вірші. Пройшов ще час, і вже професійні композитори створювали чудові пісні на тексти Шевченка. Багато виконавців із прекрасними голосами мріяли заспівати Кобзареві пісні на сцені, а композитори мали за честь працювати над його творами. Здається, що таким чином вони віддають належне талантові великого поета. Те, що ми бачимо пісні на слова Шевченка у репертуарі багатьох сольних виконавців, хорових колективів, в обробці для різних музичних інструментів — це ще один доказ того, що байдужих до творчості поета немає.

Тож в рубриці “Тарас Шевченко і музика” ви знайдете літературу, яка допоможе вам охарактеризувати зв'язок між творчістю Т. Г. Шевченка та музичним мистецтвом, ознайомить вас із композиторами та співаками, які працювали з творами великого поета, та, звісно ж, збагатить ваш нотний репертуар.