Педагогічна майстерність — це високе мистецтво навчання і виховання, що постійно вдосконалюється, доступне кожному педагогу, основу якого складають професійні знання, уміння і здібності.

А. С. Макаренко

Принцип наочності

Уперше сформулював та обґрунтував ще у XVII ст. Ян Амос Коменський, розуміючи наочність як компонент почуттів: «Усе, що тільки можна сприймати почуттями, а саме: видиме — для сприйняття зором, почуте — слухом, запахи — нюхом, те, що можна спробувати,— смаком, доступне дотику — шляхом дотику. Якщо які-небудь предмети одразу можна сприйняти кількома почуттями, нехай їх одразу схоплюють кілька почуттів».

Цей принцип актуальний і сьогодні, адже використання наочності є не лише загальною педагогічною умовою навчання у випадку, коли учні обмежені у безпосередньому спостереженні реальних об’єктів: опрацювання наочності у процесі навчання може стати особливим видом пізнавальної діяльності, яка дасть учням змогу отримувати конкретні й повні уявлення про події та явища, що вивчаються.

На основі безпосереднього сприйняття предметів чи за допомогою зображень (наочності) у процесі навчання в учнів формуються образні уявлення й поняття.

Педагогічний словник визначає наочність як один із принципів навчання, заснований на демонструванні конкретних предметів, процесів, явищ. Отже, під засобами наочності в широкому сенсі мають на увазі все те, що можна сприймати за допомогою зору (зображення на екрані, макети, картини та ін.) та слуху.

Наочність у навчанні сприяє тому, що в учнів завдяки сприйняттю предметів і процесів навколишнього світу формуються уявлення, які правильно відбивають об’єктивну дійсність, і водночас діти сприймають явища, аналізуючий узагальнюючи їх у зв’язку з навчальними завданнями.

Видатний педагог К. Д. Ушинський зазначав, що сприйняття матеріалу на слух — справа важка, яка потребує від учнів зосередженої уваги і вольових зусиль. Якщо урок невдалий, учні можуть лише зовні бути присутніми на заняттях, а внутрішньо — думати про своє або ж узагалі залишатися без думки в голові.

Дуже важливо використовувати наочні засоби цілеспрямовано, не захаращувати уроки великою кількістю наочних посібників, адже це заважає учням зосередитися і обдумати найбільш суттєві питання.

Коли в дітей є необхідні образні уявлення, слід використовувати ці уявлення для формування понять, для розвитку абстрактного мислення.

У практиці навчання застосування наочних засобів поєднується зі словом викладача. Способи поєднання слова і засобів наочності, при всьому їх різноманітті, становлять кілька основних форм. Одна з них характеризується тим, що за посередництва слова викладач керує спостереженням, яке ведуть учні, а знання про зовнішній вигляд об’єкта, про його будову, про різноманітні процеси учні отримують зі спостережуваних об’єктів. За іншої форми поєднання відомості про предмети і процеси учні отримують зі словесних повідомлень викладача, а наочні засоби слугують підтвердженням або конкретизацією словесних повідомлень.

Знання викладачем форм поєднання слова й засобів наочності, їхніх варіантів і порівняльної ефективності дає змогу творчо застосовувати наочні засоби згідно з поставленими дидактичними завданнями, особливостями навчального матеріалу й іншими конкретними умовами. Педагог ХХІ ст. має не лише досконало володіти матеріалом, педагогічними здібностями, а й уміти перенести це все у реальне життя учнів, зацікавити практичною стороною предмета, показати застосування у життєвих ситуаціях.

ІНФОГРАФІКА

Ми живемо в часи інтернету та прогресивного розвитку комп’ютерних технологій, які охоплюють усі сфери нашого життя і зокрема освітню галузь. Можна сказати, що інформаційне поле навколо згущене такою мірою, що люди уже ледь здатні орієнтуватися в цьому хаосі переважно непотрібних, а часом і дуже небезпечних знань.

Якщо дорослі, спираючись на свій досвід, ще можуть якось відокремити зерна від полови, то як допомогти нашим дітям розібратися в цьому?

Як зробити складне простим і візуально доступним?

Хто наші учні?

Чим принципово вони відрізняються від попередніх поколінь?

Чим особливим відзначається сучасний школяр?

Як врахувати ці особливості в навчально-виховному процесі?

Який стиль навчання обрати?

Чи справді сучасні освітні ІКТ-практики можуть бути ефективними в роботі з новим поколінням дітей?

Не знаючи всього цього про сучасних школярів, не можна запропонувати адекватної програми дій щодо їхнього навчання, виховання й соціалізації.

Один із цікавих методів, який ми пропонуємо використовувати на уроках,— інфографіка (у перекладі з латини — інформування, роз’яснення, виклад + пишу) — спосіб подання інформації, даних і знань графічними зображеннями. У широкому сенсі інфографіка — це візуальне подання інформації, поєднання тексту та графіки, створене з метою повідомити певну інформацію, особливо у великому обсязі.

Джастін Біґель, засновник Infographic World писав: «Можливо, я навіжений, однак я певний, що скоріше прочитаю щось, виконане в стилі інфографіки, ніж опрацьовуватиму довгу статтю».

Інфографіка — це нова сучасна послуга! Але чи настільки сучасна інфографіка? А наскельні малюнки? Утім, якщо не заглиблюватися так далеко в історію, то можна згадати, що видавці USA Today ще 1982 року почали використовувати поєднання графіки — добре промальованих картинок і тексту — для того, щоб надати своїм читачам інформацію.

Читачам USA Today сподобалося таке подання інформації, завдяки якому один малюнок заміняв кілька сторінок тексту.

Провідною метою застосування інфографіки є досягнення більш глибокого осмислення навчального матеріалу, образне сприйняття,посилення емоційного впливу літератури на особистість учня, його занурення в досліджувану епоху. Це відбувається за рахунок використання карт, схем, навчальних картин, відео- й аудіокоментарів, поданих в електронному варіанті.

Інфографіка — ідеальний навчальний інструмент! Потенціал її величезний, оскільки вона поєднує візуальні образи та текст. Розгляньте наведену далі інфографіку, за допомогою якої розказано про види мистецтва. Використовуючи цю інфографіку, учень розмірковує, ставить запитання і сам же може на них відповісти. Іншими словами, він розвиває своє наочно-логічне мислення.

Крім того, використовуючи цей матеріал, можна підготувати цікаві виступи, провести наукові дискусії, вікторини. Інфографіка — це швидкий спосіб опанування інформації! Людина обробляє інформацію візуально на 90 % швидше, ніж вона б опановувала цей самий текст, наприклад, читаючи його. Більшість людей просто сканують текст, не заглиблюючись у деталі. Інфографіка допомагає залучити різні органи чуття.

Вона чіпляє й утримує увагу користувача від першого до останнього рядка. Найчастіше в інфографіці застосовують тактику оповіді за участю персонажів, розгляду конфліктів, проблем, рішень та історій, які ще більше зацікавлюють користувачів.