Пол А. Кіршнер — почесний професор педагогічної психології в Open University of the Netherlands, співавтор книжки «How learning happens». У своїй книжці він описав принципи ефективного оцінювання.

У 1999 році 2 американских дослідники співпрацювали з багатьма школами над впровадженням принципів оцінювання Кіршнера в класі. Вони провели дослідження, а потім працювали над впровадженням його результатів у практику. Серед розроблених стратегій були:

•Оцінка та зворотний зв'язок: передача роботи учням без оцінки, лише з коментарями. Ідея тут полягає в тому, щоб більше зосередитися на тому, як учням покращитися, а не на тому, наскільки вони помилилися.

• Запитання: Замість того, щоб ставити запитання, які є фактичним пригадуванням про те, що є в голові учня, ми повинні дати більше часу для роздумів для глибшого розуміння.

• Графік тестування: проходження тестів на другій третині навчального курсу, щоб дати учням час приділити увагу непорозумінням.

• Оцінка колегами та самооцінка: дозволяємо студентам подивитися на критерії оцінювання, а потім використовувати ці критерії для оцінки своєї роботи та роботи своїх однолітків.

На думку дослідників, результати були дуже яскравими. До кінця навчального року успішність учнів на тестах була значно вищою, ніж у тих, хто не використовував перелічені практики.
Можливо, найрадикальнішим із цих методів є повернення окремих робіт без оцінок. Ось тут у школі має бути серйозна розмова про мету
оцінки. 

Залучити увагу учнів під час лекційних частин класу буває особливо нелегко у дистанційному навчанні. Як ми можемо стимулювати їх зацікавленість?

Розглянемо правила використання візуальних матеріалів, що базуються на когнітивних принципах навчання:

1. Не покладаємося лише на текстові презентації та самостійне читання. Замість цього шукаємо або створюємо медіафайли, чергуючи відео, аудіо, графіку та текст. Даємо учням можливість обробляти наш контент принаймні двома-трьома органами почуттів. Дозволяємо їм читати, чути, говорити, писати, бачити, малювати, думати, діяти та відчувати новий матеріал, залучаючи до свого навчання якомога більше частин мозку. Шукайте, що може залучити учнів як емоційно, так і когнітивно.

2. Включаємо графічні зображення (наприклад, малюнки, фотографії, діаграми, блок -схеми, анімації, відео, концептуальні карти, карти розуму), щоб максимально ілюструвати явища, принципи, приклади, процеси, процедури, а також причинно -наслідкові та концептуальні зв’язки. Супроводжуйте їх відповідними мітками та описами.

3. Уникаємо щільного тексту на слайдах. Залишаємо слайди для того, що потрібно побачити учням, наприклад для малюнків, фотографій, діаграм, блок-схем та інших наочних зображень. Використовуємо актуальні та цікаві зображення.

4. Пояснюємо графіку вербальним описом або письмовим текстом, але не обома. Заохочуємо учнів або слухати аудіозапис, або читати текст, але не обидва одночасно (робимо обидва формати доступними).

5. Відео, які ми створюємо або шукаємо для учнів, мають бути з видимим оратором, який використовує неформальний, розмовний стиль.

6. У своїх записах, якщо ми їх створюємо для учнів, змінюємо свої міміку, голосові інтонації, темп промови та рухів, наскільки це дозволяє технологія.

7. Створюємо відео або подкасти своїх лекцій короткими частинами або вибираємо аналогічно короткі відео з інших джерел (студенти переглядають до шести хвилин). Довші відео використовуємо для показу великих, достовірних та професійних відеороликів (наприклад, TED talks, які тривають не більше вісімнадцяти хвилин).

Ще багато корисного про подачу матеріалу ми розповімо студентам нашого курсу «Мистецтво навчати»!

Долучайтеся — https://prosteer.com.ua/mystectvo-navchaty

Якими мають бути плани уроку? Чи треба нам розписувати їх похвилинно? І чи допоможе це нам досягти кращих результатів? Насправді, достатньо використовувати практику плану уроку одним реченням. За такою практикою нам потрібно відповісти лише на три речення: ЩО, ЯК і ЧОМУ.

1. ЩО
ЩО ми хочемо, щоб наші учні дізналися (або зробили) до кінця уроку? Тут ми визначаємо зміст або навички, які потрібно засвоїти. Наприклад, «я хочу, щоб студенти мали змогу оцінити надійність онлайн-джерел». Це навичка.

2. ЯК
Далі, ЯК студенти досягнуть цієї мети?
Іншими словами, який метод, стратегію, інструмент чи діяльність ми будемо використовувати, щоб переконатися, що вони її досягнуть? Зазвичай тут використовують практичні завдання.
Використовуючи попередній приклад, ми можемо побудувати таку конструкцію:
• Студенти зможуть оцінити достовірність онлайн-джерел шляхом “триангуляції” інформації.
• Студенти зможуть оцінити достовірність джерел в Інтернеті, поставивши критичні запитання, такі як: "Чи дає автор посилання на дослідження?"
• Студенти зможуть оцінити надійність онлайн-джерел, обговоривши в групах плюси і мінуси кожного джерела.

3. ЧОМУ
Нарешті, ЧОМУ студенти вивчають цей матеріал/навички?
Чому студенти повинні це знати або робити? Яку користь вони отримають? Знання наших учнів — це ключ до відповіді на ці питання.
ЧОМУ може початися з підказки, "щоб..." Продовжуючи приклад оцінки джерел, ми могли б сказати:
• Студенти зможуть оцінити достовірність джерел в Інтернеті, "триангулюючи" інформацію, щоб вони могли приймати кращі рішення.
ЧОМУ — це найважливіша частина плану уроку з одним реченням. За словами консультанта з маркетингу та лідерства Саймона Сінека, це формує поведінку. У своїй книзі бестселерів «Почни з чому» (а також у надзвичайно популярному TedTalk) Сінек стверджує, що провідні організації розуміють, що люди не «купуватимуть» те, що продається, якщо вони не розуміють, чому вони це роблять. 

Чи намагалися ви згадати такі фрази, як вчитель 19 або 20 століття? Швидкий пошук Google запевняє, що такого не існує. Ми погоджуємося з думкою, що ще ніколи в світі навчання дітей не було таким, як зараз. Останні технологічні досягнення вплинули на майже всі наші сфери життя, тому було створено Вчителя 21 століття. Але що це означає?

11 ОЗНАК ВЧИТЕЛЯ 21 СТОЛІТТЯ