ДВА СВІТИ

За радянських часів усередненим виразником достатку сім’ї був комплект, до якого входили: двокімнатна квартира, у якій проживали три покоління, натуральні паласи на стінах і кришталевий посуд у серванті. Саме останнім (паласи та кришталь) зазвичай пишалися наші громадяни перед своїми закордонними родичами, яких зрідка випадало зустрічати. Це було непересічною подією для радянських. Після n-ої чарки горілки язики у всіх розв’язувалися і наші з подивом могли почути від своїх закордонних родичів: «Які ви щасливі від того, що не знаєте наскільки ви нещасні».

Подібну площину реальності у нашій освіті нещодавно гарно відобразив Володимир Співаковський у ході однієї з дискусій у Мережі: «Это наследие того, чем отличается западная система образования от советской. В советской системе образования главное знать, как что называется и из чего состоит. А в западной - главное знать, как «это» работает и можно ли улучшить. Отсюда у нас бесконечные демагогии по поводу дефиниций и никакого понимания сути явлений. Именно поэтому мы обречены на споры по словам и никогда не добиваться реальных улучшений».

Яскраво вказує на ці речі нашого освітянського буття, наприклад, наступний витяг з тексту для учнів 9-го класу, розміщений у мережі: «Атрибути – спеціальні об'єкти, за допомогою яких можна задати правила опису властивостей інших об'єктів. База даних – сукупність взаємозв'язаних даних, використовуваних багатьма користувачами. Екземпляр об'єкту – одиничний об'єкт. І т.д.»

Якщо нашим вчителям потрібно весь час «вивчати» з учнями подібні кліше, а потім за їх відтворення ставити учням оцінки і так з року в рік, то чи не впору нам прозріти щодо того, які ми, й наші учні також, щасливі від того, що не знаємо наскільки ми нещасні.

Сучасний світ давно так не «жиє».

АГЕНТИ ЗМІН

Як же можна нашим учням та педагогам зруйнувати оце замкнене коло традиції «бути щасливим від того, що не знаєш наскільки ти нещасний»?

А просто завдяки входженню, у першу чергу, ПЕДАГОГІВ у сутність навчання учнів через компетентісні форми його організації та методи здійснення!

Звідки така впевненість, якщо ти, авторе, давно живеш за соломоновим «Проходя мимо власти - не верь».

Саме завдяки здатності сприймати дійсність не через віру/недовіру, а прямо критичним її аналізом. Я про те, що наша влада досі ще ніколи не орієнтувала освітньо-батьківсько-учнівську спільноту на системне впровадження компетентісної освіти.

Навіть у день презентації першого доробку проекту «НУШ – основи стандарту освіти» представники нашої освітньої влади роблять повідомлення не про цю інноваційну подію та її прогресивний зміст, а про чергове засідання Колегії МОН, що відбулося того ж дня. Більше того, ні у той день, ні наступного зміст доробки все ще так і не з’являється на сайті самого МОН. Останнє так нагадує часи, коли чи не всі працівники МОН були проти запровадження ЗНО.

ОЗНАКИ ЗМІН

Натомість, ще тридцять років тому вперше наживо побачив такі (компетентісні) підходи до навчання старшокласників під час контрактної роботи з ліцеїстами Алжиру.

Як саме та якими доступними кожному педагогу засобами це робиться?

• По-перше, одним з простих виразників компетентісного підходу є така система оцінювання школярів, за якої їм НІКОЛИ не ставлять оцінки за знання як такі, а оцінюється ЛИШЕ їхня робота на предмет вміння застосовувати знання.
• По-друге, наступним чинником є велика кількість навчальних годин, на яких вчитель має не пояснювати, а супроводжувати поточну учнівську роботу над завданнями по застосуванню теорії, що була попередньо подана у форматі фронтального ознайомлення. При чому без потреби її заучування на пам’ять.
• По-третє, замість ведення класних журналів та іншої звичної нам описової «роботи» вчителя, замість засідань з порядком денним про теорію педагогіки чи поширення «передового педагогічного досвіду» за кордоном практикують такі системні педради після триместрів, на яких педагоги узгоджують якісні індикатори навчальної підготовки кожного учня, щоб на додачу до його цифрових показників подати ці індикатори до уваги учнів та їхніх батьків.
• По-четверте, гарне технічно-матеріальне оснащення практичних занять учнів та забезпечення вчителя засобами поширення розроблених ним завдань для кожного учню є безумовним стандартом для державних освітніх систем у сотнях країн світу. Крім того, тамтешні вчителі мають на додачу стандартну державну версію комплекту тематичних практичних завдань.

Подібні аксіоматичні конкретні речі, автоматично забезпечують органічне поєднання теорії з практикою у ході поточної навчальної роботи кожного класу. І це не як локальний вияв передового педагогічного досвіду чи ініціативи окремого вчителя, а системно по всій країні.

Корінь компетентісного підходу у тім, що акцент робиться на проактивну навчальну позицію учнів і, увага, виключно ПРОДУКТИВНОГО для всіх формату, бо не мова про ті «групові» якби передові форми навчання, коли один чи два учня щось реально роблять, а більшість «їм падає на хвіст».

Наступним важливим репером компетентісно орієнтованої освіти є технологія, за якої не обмежуються формулюваннями (віддзеркалення теоретичного знання), не надають їм статусу головних виразників як рівня освітньої підготовки учнів, так і її змісту.

«Робочим тілом» освіти компетентісного формату є ЗАСТОСУВАННЯ знання у якомога ширших обсягах та різноманітних форматах. Так автоматично ставиться на високий рівень і формування самих знань як таких, бо вони «в'їдаються» в учня у ході так компетентісно орієнтованої організації освітнього процесу. Мова про процес загальнодержавного масштабу, тобто бюджетом забезпеченого. До речі, саме це автоматично знімає ризики нецільового використання бюджетних коштів, коли навчання якби і є, а рівень освіти випускників плачевний.

Бажаєте польоту приватної ініціативи на щось більш просунуте? Будь ласка – «прапор у руки і вперед», робіть собі. Ніхто вам не заважатиме.

ФОРМАЛІЗАЦІЯ ЗМІН

Державний стандарт з компетентісно організованою освітньою діяльністю державних закладів є лише мінімальним базисом і, навіть, ті бюджетні працівники, які можуть бути вищими того мають для такого всі умови, але кожен заклад/педагог має забезпечити мінімум нового стандарту.

До речі, якщо сучасному вчителю є незрозумілою потреба у сенсах, подібних до поданих тут, то він точно не настільки сучасний, щоб зуміти спрацювати з учнями на рівні вимог часу, а тим більше у площині творчого формування знання, якого ще взагалі не має (меташкола).

Потреба запровадження проекту «НУШ – основи стандарту освіти» у життя нічим не завадить дійсно гарним вчителям хай, навіть, зі «старої когорти», а натомість лише розв’яже їм руки від старих бюрократичних пут.

Нові стандарти, як саме НОВІ за сутністю, передбачають, як те вже є у поляків, що спеціалізована державна науково-методична служба розробляє стандартний комплект завдань нового (компетентісного) покоління до всіх предметів та інтегрованих курсів: і рівня звичайного стандарту, і академічно-профільного рівня для старшої ланки. Це буде загальною базою та орієнтиром для всіх, хто забажає та зможе піти далі і запропонувати ще й свої версії аналогічно спрямованих вправ та завдань тощо.

Одним з першим індикаторів дійсно системного поступу компетентісної освітньої парадигми могло би бути започаткування вже з 2018 року ПРОФІЛЬНОЇ трирічної освіти старшокласників як основи класичної освітньої моделі, якою послуговуються сотні країн розвиненого світу, бо саме вона апріорі передбачає акцент на осмислене та творчо-практичне застосування теоретичних знань.

Крім того, такий компетентісно орієнтований організаційно-структурний крок став би пусковим механізмом до кардинального покращення якості освіти вже зараз, бо:

• по-перше, у поєднанні із ЗНО для випускників 9-х класів вона (профільна освіта старшокласників) є потужним мотиватором до наполегливого навчання для учнів основної ланки загальної середньої освіти;
• по-друге, знову ж через систему ЗНО для випускників старшої ланки є фундаментом «постачання» якісного абітурієнта для ВНЗ та професійних коледжів.

В інтегрально-побутовому сенсі компетентісна освіта відрізняється від інформативно-знанієвої тим, що остання добре готує хіба що для «розгадування кросвордів» чи участі у інтелект-шоу. Натомість перша готує особу до того, щоб бути продуктивно вправним і проактивним учасником суспільно-економічних відносин.

Щодо суто інтелектуального сегменту суспільно-економічного життя, то компетентісна освіта є фундаментом особи для вираження ВЛАСНОЇ думки: і до чогось принципово нового, і щодо відомих істин.

Саме завдяки цьому кожен гарно і по-сучасному освічений індивідуум легко здатен діяти так, щоб не надати жодних підстав для звинувачень у плагіаті. Адже ми можемо говорити/доводити/заперечувати про одне й те ж саме, але не буває так, щоб воно звучало чи було записано у різних людей одними й тими ж фразами, хай який обмежений алфавіт має наша мова.

Оригінал