|
Автор: Олеся Калинич, начальник управління освіти, релігій та у справах національностей, м. Хуст.
Про уроки – ті, які відкриті… Субʼєктивно.
20 років працюючи в школі, упевнено можу сказати: ефективною є системна й систематична робота.
Одноразове – хіба що просто ефектне. Бо навчання – насамперед праця, щоденна праця розуму, хай і звучить «не по-модньому».
Універсальних методів, прийомів, форм навчання нема – усе залежить від класу, але найбільше – від особистості вчителя, його професійності, характеру, харизми.
Кожен учитель, який себе поважає, завжди готовий до уроку: це можуть бути інтерактивні заняття, а можуть бути і «банальні» тренувальні вправи.
Вибивають учителя з роботи так звані показові уроки – заняття, на які приходять подивитися пів школи колег, адміністрація і – для повного щастя – управлінці…
Можливо, тільки я не бачу ефективності відкритих уроків, бо часто вони таки зводяться до вистави.
Є і варіант, коли вчителі прагнуть запросити до себе когось – колегу, батьків, консультантів, експертів… Щоб побачити збоку свої плюси і мінуси. Але це вже інша історія.
Чи може хтось змусити вчителя давати відкритий урок? Ні. Не може. Ніхто не може.
Заздалегідь прошу вибачення в колег, у яких кожен урок – відкритий.
Оригінал
|