Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти ім. М.В. Остроградського
Кафедра філософії та економіки освіти
Випускна робота на тему: "Національна філософія освіти"
Виконала: Чухій Світлана Василівна. Миргородська ЗОШ І-ІІІ ступенів №7, м.Миргород
вчитель інформатики та астрономії. Курси підвищення кваліфікація з фізики та астрономії
ПОЛТАВА - 2016
ПЛАН
Вступ.. 4
Розділ 1. Розділ 1. Історія розвитку філософії освіти в Україні. Короткий історичний екскурс. 5
1.1 Унікальне місце України в розвитку світових філософських традицій. 5
1.2. Ідеї антропологізму Г. Сковороди та "Філософія серця" П. Юркевича 7
1.3 Гуманістична проблематика у ХІХ - поч. ХХ ст. 8
Висновок до розділу 1. 10
Розділ 2. Освіта в Україні і світі 11
2.1 Глибинно-психічні чинники українського характеру. 11
2.2 Український філософ Сергій Дацюк, про цивілізаційний розкол. 11
Висновок до розділу 2. 13
Розділ 3. Національно-патріотичне виховання в Миргородській ЗОШ І-ІІІ ступенів №7, як один із чинників суспільно-гуманітарного прориву у сфері знань, у культурі, у громадському житті. 14
3.2. Наша школа – соціокультурний центр військового авіамістечка, що формує розумних та активних громадян України. 16
Висновок до розділу 3. 17
Висновок. 18
Список використаних джерел. 19
Додатки. 21
Вступ
Основною була і буде в усі часи і для всіх поколінь проблема національно філософії освіти.
Людство має чітко з'ясувати для себе:
- що і як воно передасть нащадкам у спадок;
- якими мають бути діти, внуки;
- якими мають бути соціальні умови їхнього розвитку;
- як їх взагалі виховувати і чому навчати;
Чи зуміє кожне наступне покоління пізнати і зрозуміти усе те, що виробили для них їхні попередники, адже від цього залежить значною мірою їх розвиток?
Кожна доба вирішувала цю проблему відповідно до суспільного світогляду. Стратегічне завдання сьогодення – прийняти концепцію нової української школи. Головна ідея полягає у перегляді змісту навчання і визначенні нових цілей середньої освіти.. Діти мають здобути в школі уміння і компетентності 21 століття, які узгоджені країнами Європейського Союзу, і які потрібні сьогодні сучасному українцю:
- знання рідної, державної і іноземних мов;
- володіння інформаційними технологіями;
- вміння критично мислити, аналізувати;
- працювати і самостійно і в команді;
- мати навички фінансової грамотності і підприємництва.
Нашим дітям потрібна освіта для життя. І це головна мета нової української школи».
Розділ 1. Історія розвитку філософії освіти в Україні. Короткий історичний екскурс.
Ні у Стародавньому світі, ні у Середньовіччі, не стали лейтмотивом проблеми особистості, її самореалізація. Щастя людини не було актуальним і до XVIII ст.
Ще у XV-XVI століттях багато українських юнаків здобувають освіту за кордоном, зокрема в Італії. Саме італійські гуманістичні студії, бібліотеки, університети та академії вабили українців.
Закінчивши навчання, деякі залишалися працювати у закордонних університетах, обіймаючи посади професорів, деканів, ректорів, займаючись науково-дослідницькою діяльністю, брали участь у загальноєвропейському процесі розвитку освіти, науки, культури.
Але більшість поверталися на батьківщину, поширювали тут ідеї італійського гуманізму.
Цим пояснюється знання світової культури, а також заглиблення в свою власну, відтворену письменниками-полемістами. Всі вони цілком усвідомлювали свою національну належність і дбали про рідну культуру незалежно від місця своєї просвітницької діяльності.
Наукове культурне життя в Україні XVI ст. зосереджувалося на західних землях, де політичне становище було набагато стабільнішим, ніж на решті території. Українські мислителі-полемісти вже у той час звертаються до проблем, які в світі хвилюватимуть представників пізнього Відродження та реформаторів. Вони заглибилися у "внутрішню людину", мікросвіт.
Потяг до знань, нетерпимість рабства та несправедливості, індивідуалізм вивели Україну, одну з перших, на рівень філософсько-гуманістичної проблематики, тоді, коли європейська філософія прихильно ставилася до позитивістських ідей. Отримані за кордоном знання набували власне українського характеру.
Ще в давньоруській філософській думці світоглядна орієнтація зміщується в духовний світ людини, чому сприяла "всесвітня відкритість", здатність синтезувати світові філософські ідеї, трансформувати їх у вітчизняну культуру.
Українці завжди легко входили в дружні стосунки з католиками, протестантами, євреями, татарами, якщо тільки ті не ображають їх власну святиню.
Така моральна орієнтація на прийняття "чужого" на рівні зі "своїм" сприяла легкому входженню українців в духовне буття інших народів.
І навіть в умовах колонізації, коли зневажалася українська культура, українські мислителі змогли не лише глибше оволодівати досягненнями західно-європейської науки та філософії, але й осмислювати сутність своєї власної національної культури.
Це був складний шлях, який вдалося пройти завдяки функціонуванню братських шкіл, Острозького освітньо-культурного центру, ученого гуртка друкарні Києво-Печерської лаври, Києво-Могилянської академії.
Більше того, коли з XVII ст. церква (українське православ'я) втрачає свою самостійність, національну самовизначеність, саме на долю діячів Києво-Могилянської академії випадає завдання розробки ідей, пов'язаних з національними особливостями українського народу. Щоправда, за зразком Київської академії у XVIII ст. при монастирях було відкрито ще чотири учбові заклади, представниками духовенства, які існували до 1786р. (доки Катерина II не відібрала землі у монастирів). Це Чернігівська школа (пізніше колегіум), Харківський колегіум (пізніше семінарія), Переяславський колегіум (пізніше перенесений до Полтави), Слов'янська семінарія (пізніше перейменована в Катеринославську).
З кінця XVIII ст. усе навчання в Україні проводиться лише російською мовою, а царський уряд активно протидіє усьому українському, національному. Хоча й тоді створювалися підручники українською мовою.
Ідеї антропологізму Г. Сковороди – також продовження національної традиції. У своїй концепції "мікрокосму" він проголошує принцип індивідуалізму, притаманний українцям, зорієнтований на вищі моральні цінності. Мислитель високо цінує особистість, її свободу, можливість обирати свій власний життєвий шлях (принцип "сродної праці"), що й демонструє своїм власним життям. І це задовго до проявів романтизму у Ф. Ніцше та А. Шопенгауера. Саме пошуки "внутрішньої людини" надають творчості Г. Сковороди національного спрямування.
Такі пошуки достатньо повно будуть завершені Памфілом Юркевичем (1827-1874) у "Філософії серця".
Пошуки "внутрішньої людини" - національна традиція. Варто згадати і П. Куліша, М. Гоголя. Можемо це сказати і про Т. Шевченка, і про І. Котляревського та багато інших діячів, захоплених зазначеною проблематикою.
У ХІХ - поч. ХХ ст. українська думка розвивається своїм особливим шляхом. І. Франко, М. Драгоманов свої позитивістські ідеї спрямували до гуманістичної проблематики.
Людське буття в Україні завжди було мірилом натурфілософських ідей.
О. Потебня, Л. Українка, О. Кобилянська, М. Коцюбинський та багато-багато інших культурних діячів дореволюційного періоду не зрадять національним аспектам філософських, культурних пошуків.
Усі вони переймалися неповторною цінністю людської особистості. Така екзистенція увібрала в себе кордоцентризм, індивідуалізм, поліфонізм, потяг до знань, і проявиться вона в гуманістичних пошуках Антона Макаренка (1888-1939) та Василя Сухомлинського (1918-1970). їх прагнення були спрямовані на виховання активної, творчої, неповторної, індивідуальної особистості. Тож нашому поколінню ХХ ст. було що отримувати у спадок.
З усієї історії вітчизняної філософії чи не найскладнішим є післяреволюційний період 20-80-ті роки. Вся українська філософія була "розмита", "розчинена" в єдиній пануючій тоді марксистсько-ленінській філософії з єдиними вимогами, єдиними завданнями, цілями і єдиним світоглядом.
Й тоді українська проблематика не згасала у творчості В. Юринця, С. Семковського, П. Демчука та ряду літературно-творчої інтелігенції (М. Хвильового, М. Зерова, М. Вороного, та ін .), за що вони увійшли в історію як "розстріляне відродження". Та все ж у Радянській Україні другої пол. ХХ ст. філософська школа Павла Копніна (1922-1971) знову вийшла на проблематику філософського гуманізму. Особливо важливими на той час були дослідження з історії вітчизняної філософії.
Але були й такі мислителі-патріоти, що емігрували з України через встановлення тоталітаризму, якого вони не сприймали. Знову ж таки, проживаючи далеко від батьківщини, вони не лише пройнялися чужою культурою, яку активно розвивали, але й зберегли свою українську самобутність та культуру. І не просто зберегли, але й збагатили. Це В. Винниченко, В. Липинський, Д. Донцов, Д. Чижевський, О. Кульчицький та ін.
Висновок до розділу 1.
Українська земля займає унікальне місце в розвитку філософських традицій. Однак ця унікальність навіть не стала предметом осмислення. Причиною такої «непритомності» є те, що новочасна українська культура сформувалася в колоніальних умовах. Комплекси національної меншовартості у нас лишаються сильними. Тому ми ігноруємо те, що могло б стати предметом національної гордості.
Розділ 2. Освіта в Україні і світі
Здійснивши екскурс в історію розвитку української філософії культури та освіти, ми переконалися, що український народ зумів створити свою власну національну культуру і збагачувати нею без перебільшення увесь світ. Адже ми знаємо, що педагогічні здобутки А. Макаренка актуальні сьогодні далеко за межами України, а демократичні здобутки П. Орлика повністю відбито у Конституції США.
Що ж привело Україну до такого занедбаного стану, у якому вона перебуває сьогодні? Спробуємо відповісти на це питання, зазирнувши у глибинно-психічні чинники українського характеру. У глибинній психології персонального і колективного життя нашого народу, несвідомо проявляється так званий "комплекс меншовартості", притаманний психіці пригнобленого, поневоленого народу. В характері українців відсутні вольові засади, і наявний "комплекс кривди", відчуття "даремності" національних зусиль. Адже українському народові доводилося виживати в умовах соціопсихологічного і політичного конформізму, який передбачав "задоволення у рабстві". Але такий стан можливо подолати, за словами О. Кульчицького "в активній соціально-політичній поведінці громади, в пошуках шляхів розбудови державності, в переборенні "малоросійського" комплексу меншовартості, в посиленні раціонально-вольової поведінки особистості, в таких могутніх внутрішніх потягах, що глибоко вкорінені в душі українців".
Треба додати, що у своїй книзі "Інтелектуальна політика" український філософ Сергій Дацюк, аналізуючи цивілізаційний розкол як небезпеку для територіальної цілісності України, відзначає, що сьогодні країна стоїть на роздоріжжі перед трьома шляхами.
Йдеться про шляхи, якими країна може рухатися у своєму історичному розвитку. Отже: вона або долучається до російського цивілізаційного проекту, або знаходить шлях, як прислужитися Європі в її цивілізаційному проекті (знаходить в ньому свою функцію), або створює свій власний цивілізаційний проект.
Там же автор вказує напрямки, які дозволяють країні стати цивілізацією: своя філософія, рефлексивна освіта, нова економіка з новими критеріями розвитку, партії нового типу, нові культура, мистецтво, наука, тощо.
Якщо взяти бачення українського цивілізаційного проекту за основу, треба вирішити як здійснити такий проект в організаційному вимірі.
Для цього варто розглянути домінуючі сьогодні у суспільстві організаційні типи структур (ієрархічні, представницькі та інші) як системоутворюючий чинник країни, нації чи цивілізації.
Очевидно, що будь-яку країну, націю чи цивілізацію можна розглядати як систему, підсистемами якої є суспільні структури різного типу та функціонального призначення, а елементами – безпосередньо люди. У подальших викладках скористаємося наступними поняттями системного аналізу.
По-перше, у системи є емерджентні (надсистемні) властивості, які не можуть бути пояснені чи виражені через властивості окремо взятих її частин. Тому, зокрема, не всі біологічні закономірності зводяться до хімічних і фізичних, а соціальні – до біологічних та економічних.
По-друге, джерелом та носієм емерджентних властивостей являється структура системи: при різних структурах у систем, що складаються з одних і тих же елементів, виникають різні властивості (яскравий приклад – графіт та алмаз складаються з атомів вуглецю, які структуровані у кристали різної будови).
По-третє, система виступає як єдине ціле тому, що вона є носієм емерджентних властивостей: не буде вона цілісною – властивості зникнуть, з’являються властивості – значить система цілісна.
По-четверте, система має і не емерджентні властивості, які є однаковими з властивостями її підсистем.
Тому цілком правомірно можна стверджувати, що організаційні типи суспільних структур, які домінують в країні чи цивілізації, як цілісній системі, з одної сторони, відображаються у найвищих владних інституціях, що репрезентують всю систему, а з другої – визначають її домінуючі або офіційно-репрезентативні емерджентні властивості: філософію, ідеологію, освіту, науку, культуру, мистецтво, взаємовідносини між людьми, тощо.
Запропонований тут підхід виходить з того, що структура системи та її емерджентні властивості взаємопов’язані, рівнозначно впливають на стан суспільної системи та в однаковій мірі забезпечують її цілісність – зміна однієї з цих складових за деякий час приводить до зміни другої, а відтак і всієї системи.
До творення емерджентних властивостей причетні всі існуючі у суспільстві організаційні типи структур, включаючи самоорганізаційні горизонталі.
Останні, на погляд автора, є основним джерелом і генератором складових емерджентних властивостей, а домінуючі типи організаційних структур лише вибирають найбільш відповідні своїм поточним інтересам їх варіанти, коригують та надають їм офіційного статусу і сакральності аж до догматизації у різний спосіб за різних історичних обставин.
Таким чином можна перевести задачу створення та втілення українського цивілізаційного проекту в організаційний вимір з наступним формулюванням: як має змінитися структура суспільних організацій, що домінують в Україні - цілісній системі – для появи та утвердження бажаних емерджентних властивостей – своєї філософії, рефлексивної освіти, новою економікою з новими критеріями розвитку, нових культури, мистецтва, науки, якісно нових взаємостосунків між людьми?
Сьогодні такі зміни уже розпочалися. Україна отримала свою незалежність і вже вступила в етап конструктивних реформ. На даному етапі відбувається осмислення та узагальнення здобутків минулого, усвідомлення тих рубежів, на яких ми перебуваємо перед подальшим поступом уперед, що передбачає суспільно-гуманітарні прориви у сфері знань, у культурі.
Розділ 3. Національно-патріотичне виховання в Миргородській ЗОШ І-ІІІ ступенів №7, як один із чинників суспільно-гуманітарного прориву у сфері знань, у культурі, у громадському житті.
3.1 Середня освіта у Миргороді – це насамперед підтримка кожної дитини у розкритті її здібностей
Сучасна Україна прагне досягти європейського Союзу, визнання рівнів кваліфікації українських спеціалістів у світовому просторі, поліпшити рівень якості та змісту освіти й науки. А реалізація таких прагнень передбачається в обґрунтуванні освіти і науки як на традиційних, так і на нових засадах, запропонованих ЮНЕСКО ("вчитися знати, вчитися робити, вчитися бути, вчитися співіснувати"), а також у приєднанні до Болонського процесу.
Зараз в Україні здійснюється спроба становлення такого напрямку філософії, котрий спрямований на подолання недоліків попередніх, та новий синтез позитивного.
Освіта в Україні ґрунтується на принципах гуманізму, демократії, національної свідомості.
Зокрема в Миргороді – це насамперед підтримка кожної дитини у розкритті її здібностей, обдарувань і талантів; це поєднання досвіду, мудрості і цінностей попередніх поколінь з передовими технологіями та освітніми інноваціями; це різні типи навчальних закладів, кожен із яких має своє неповторне обличчя; це досвід і творчість, майстерність і пошук.
У місті працює 7 загальноосвітніх навчальних закладів.
У Миргородській загальноосвітній школі І–ІІІ ст. №1 імені Панаса Мирного запроваджується поглиблене вивчення біології з 8 класу.
Миргородська загальноосвітня школа І–ІІІ ст. №3 – один із найстаріших закладів міста, де проводиться робота із запровадження та вивчення сучасних традицій, звичаїв, побуту.
Миргородська спеціалізована школа І–ІІІ ст. №5 понад 25 років є профільною школою, у якій поглиблено вивчається англійська мова.
Миргородська гімназія імені Т.Г.Шевченка Миргородської міської ради Полтавської області – заклад нового типу. Обрані напрями профілізації закладу – математичний та української філології. Заклад інтенсивно проводяться системні роботи по запровадженню енергозберігаючих технологій.
У Миргородській загальноосвітній школі І–ІІІ ст. №9 імені Івана Андрійовича Зубковського, наймолодшій школі міста, створений і багато років ефективно працює музей військово-патріотичного виховання. З 01.09.2013 відкрито музей Івана Андрійовича Зубковського. Дієвою і результативною є робота пошукового загону школи. Це опорний заклад в рамках проекту Школа сприяння здоров’ю.
Миргородський навчально-виховний комплекс (дошкільний навчальний заклад – загальноосвітній навчальний заклад) «Гелікон» – заклад нового типу, що працює за системою розвивального навчання та є базовим щодо впровадження інклюзивної освіти.
У Миргороді діє міське наукове товариство учнівської молоді «Мала академія наук», яке є філією Полтавського обласного відділення Малої академії наук України. Підрозділи цієї філії створені при всіх загальноосвітніх та позашкільних закладах. Головним завданням МАН є створення умов для творчого самовдосконалення учнівської молоді.
І на завершення, Миргородська загальноосвітня школа І – ІІІ ст. №7, де я працюю, надає освітні послуги жителям авіамістечка. У закладі успішно працює учнівський «Прес-центр» та об’єднання «Юні журналісти». Головне завдання цього об’єднання – національно-патріотичне виховання.
3.2. Наша школа – соціокультурний центр військового авіамістечка, що формує розумних та активних громадян України.
Наша школа – це живий організм і водночас – частина життя дитини.
Наша школа – це діти, учителі, обслуговуючий персонал, батьки, які разом домовилися про спільну діяльність заради інтенсивного розвитку дитини.
Наша школа – цілий світ, світ мрій та творення самого себе, світ злетів та падінь.
Сьогодні школа – соціокультурний центр військового авіамістечка нашого міста, який формує ціннісні орієнтації учнівської молоді, виховує такі якості, як честь, національну гідність, толерантність, повагу до інших культур.
Пріоритетними серед яких визначаються загальнолюдські цінності. Враховуючи ці аспекти концепція школи орієнтує навчально-виховний процес на посилення культуротворчої та компетентнісної функцій освіти, на виховання в учнів природного інтересу до знань, фізичної досконалості, набуття ціннісних громадських орієнтацій.
Сьогодення школи – це функціонування і творення шкільного округу – це система організації роботи, що забезпечує здобуття якісних освітніх послуг дітей.
Колектив школи – це моноліт однодумців, де навчаються учні, працюють вчителі, задіяні батьки, всі разом роблять спільну справу – формують майбутнє держави. Особливу увагу звертають на національно-патріотичне та історико-культурний аспект виховання, що відповідає новими критеріями розвитку, і в подальшому, створення нових культури, мистецтва, науки, якісно нових взаємостосунків між людьми.
В школі працює свій YouTube канал, шкільна газета ПРЕС-КОМПАНІЯ, театральна студія «ПЛАСТиЛІН». Переглянувши лише декілька матеріалів можна побачити яскравий національно-патріотичний колорит у навчально-виховному процесі. Запрошую переглянути додатки у вигляді Інтерактивного плакату (див. додаток 1), де розміщені посилання на найкращі журналістські роботи, конкурсні роботи тощо.
Інтерактивний плакат національно-патріотичне виховання у нашій школі
http://svch.ucoz.com/publ/video_uroki_nova_osvita/nacionalno_patriotichne_vikhovannja/10-1-0-101
або https://www.thinglink.com/scene/756948732234170370
Інтерактивний плакат Театральна студія нашої школи «Пластилін»:
http://gilyunsm.ucoz.net/load/teatralna_studija/10 або
https://www.thinglink.com/scene/768891641816678401
Деякі матеріали ПРЕС-КОМПАНІЇ:
Україна в нас єдина, Україна в нас одна! Автор: Ліза Недокус
Я — європеєць! Автор: Андрій Коваленко
Національна філософія освіти України закладена вітчизняними філософами та громадськими діячами — Г. Сковородою, М. Драгомановим та іншими продовжує розвиватися і перебуває у постійному пошуку та полеміці. Значний внесок у висвітлення проблеми розвитку патріотизму, національної свідомості особистості зробили роботи В. Сухомлинського, А.Макаренката, у творчості В. Юринця, С. Семковського, П. Демчука та ряду літературно-творчої інтелігенції (М. Хвильового, М. Зерова, М. Вороного, та ін .).
Неодмінною умовою національно-патріотичного виховання є системний підхід, який передбачає розгляд цілісного багаторівневого, детермінованого відкритого процесу в його постійному розвитку й саморозвитку, мета якого, є забезпечення умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, суспільних і власних інтересів; формування національної свідомості і людської гідності, любові до рідної землі, родини, свого народу, бажання працювати задля розвитку держави, готовності її захищати; виховання правової культури: поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки, знання та дотримання законів;
Додати потрібно і забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, старших, культури та історії рідного народу; формування мовної культури, оволодіння українською мовою та її вживання в повсякденному житті; виховання духовної культури особистості та створення умов для вільного формування нею власної світоглядної позиції; утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, милосердя, патріотизму, доброти та інших доброчинностей.
- Микола Вороний https://www.youtube.com/watch?v=QOjh5ZU74Co
- http://pidruchniki.com/15941024/filosofiya/natsionalni_aspekti_filosofiyi_osviti_ukrayini (Національні матеріали онлайн)
- http://www.pravda.com.ua/rus/columns/2010/12/7/5650832/view_print/
- http://myrgorod.pl.ua/page/gumanitarna-sfera/osvita
- http://mirgorod7.ucoz.ru/
- Інтерактивний плакат національно-патріотичне виховання у нашій школі
http://svch.ucoz.com/publ/video_uroki_nova_osvita/nacionalno_patriotichne_vikhovannja/10-1-0-101
або https://www.thinglink.com/scene/756948732234170370
- Інтерактивний плакат Театральна студія нашої школи «Пластилін»:
http://gilyunsm.ucoz.net/load/teatralna_studija/10 або
https://www.thinglink.com/scene/768891641816678401
- Деякі матеріали ПРЕС-КОМПАНІЇ:
Україна в нас єдина, Україна в нас одна! Ліза Недокус
Я — європеєць! Андій Коваленко
Додаток 1
Національно-патріотичне виховання в нашій школі
| 