Наш КУЛЬТУРНИЙ календар.

Шарль Каміль Сен-Санс (фр. Charles Camille Saint-Saëns) (9 жовтня 1835 — 16 грудня 1921) - французький композитор епохи романтизму, автор творів різних музичних жанрів, зокрема 13 опер, 3-х симфоній, ораторій, численних камерних ансамблів. Також Сен-Санс залишив значну музикознавчу спадщину. Серед значних робіт — «Гармонія й мелодія» (1885), «Портрети й спогади» (1899). За редакцією Сен-Санса опубліковане повне зібрання творів Ф. Рамо, ряд опер К. В. Глюка та ін.. Каміль Сен-Санс - талановитий майстер гри на органі, віртуозний піаніст і диригент, чиї переваги лежали в області класики, зіграв важливу роль у розвитку музики, передав власний досвід майбутнім поколінням. Каміль Сен-Санс - музичний критик і громадський діяч, він зіграв важливу роль у розвитку музики, передав власний досвід майбутнім поколінням, Член Інституту Франції (1881), почесний доктор Кембриджського університету (1893).

У період 1890-1900-тих років Каміль Сен-Санс давав концерти не тільки у Франції, але і за її межами. Разом з тим він часто відвідував Лондон і США.

В зв’язку з погіршенням здоров’я переїжджає в Алжир і знаходиться там до 1889 року. У наступному році музикант осідає в Парижі, де провів решту життя. . Останній сольний концерт відбувся восени 1921 року.

Наприкінці 1921 року Каміль Сен-Санс зробив останню спробу здійснити переїзд в Алжир на зиму. Помер композитор 16 грудня 1921. Світову культурну еліту, адже на останніх прижиттєвих фото і портретах 86-річний музикант виглядав здоровим і бадьорим. За словами лікарів, причиною раптової смерті знаменитого француза став серцевий напад. Каміля поховали на кладовищі Монпарнас у Парижі.

В день вшанування пам’ яті Каміля Сен-Санс, cлухаючи його чудову музику - «Інтродукція та Рондо каприччиозо для скрипки з оркестром, ор. 28», переглядаючи Альбом «Voltaire»,

згадаємо і деякі яскраві думки та цитати Вольтера — одного із найбільших французьких філософів-просвітників XVIII століття.

Альбом - творчість дітей Клубу "+Успіх" (з наших архівів, Розділи “Мудрі думки”, “Класична музика”).

Альбом - ілюстрація філософії реалізованої Системи "+Успіх":

"Cенсом просвіти є реальна духовність і людини, і нації. Культура - те, що об'єднує свідомих людей різних національностей. Тільки КУЛЬТУРА і ДУХОВНІСТЬ - реальні цілі просвіти і виховання. Все інше – глухий кут !"

Музика поміж рядків життя: Іван Нечуй-Левицький у спогадах і листах

«РІДНА МАТИ МОЯ ...»: ІСТОРІЯ ПІСНІ ...

Пісня «Рідна мати моя» — це сповідь-спогад ліричного героя, у якій матір дарує синові рушник, вишитий як символ життєвого шляху. Рушник пов’язано із життєвою долею ліричного героя і з образом його матері. Цей образ — символ чистоти й любові, матері-берегині, яка дала життя, формувала почуття, творила людину. Ліричний герой поезїі з великою теплотою згадує свою матір.

Далекого 1958 року композитор Платон Майборода працював над музикою до кінофільму «Літа молодії», де в епізоді герой картини частує свою подругу сніданком, дбайливо загорнутим матір’ю у вишиваний рушник. Режисер Олексій Мішурин запропонував уникнути звичайного побутового діалогу, а дати музично-узагальнений образ материнської любові, музичний символ материнського напутнього слова, яке світить юнакові на життєвому шляху. Ця ідея сподобалася композитору, а також його приятелю поетові Андрієві Малишку, який мав написати вірші.

На початку 1970-х поету-пісняру Андрію Демиденку пощастило брати інтерв’ю у Платона Майбороди. Він тоді був ще зовсім юним, прийшов до маестро, і їхня бесіда відбувалася у робочому кабінеті композитора. Трохи згодом зайшла до них мати Майбороди — Одарка Єлисеївна, занесла чай і сіла на стілець, щоб перепочити.

«Під час чаювання я запитую: «А тепер, Платоне Іларіоновичу, декілька слів, будь ласка, про пісню «Рідна мати моя». Кого першого запліднила ідея створення? Як довго ви зі своїм другом і побратимом поетом Андрієм Самійловичем Малишком її писали? Платон Іларіонович крутнув головою: «Та я вже стільки про неї наговорив…», — згадує А. ДЕМИДЕНКО. — Тут раптом озивається Одарка Єлисеївна: «Андрійчику, синку! Давай я тобі все розкажу, так як було. Бо й все проходило на моїх очах.

Ми з Малишком Андрюшою жили тоді ще в одній квартирі. Так от, заходжу до них, а вони щось там глубають, про щось буркотять, стиха лаються між собою… Я й кажу: «Що ви там пишете й пишете про одне й те саме… Ви б краще написали, скільки я ночей не доспала, скільки тебе, Платошо, і твого брата Жору проводжала в дорогу, скільки своїх очей я виплакала вам услід»… Вони зиркнули один на одного, потім глянули на мене, і відразу ж стали — мов їх підмінили. Й не зронивши жодного слова, зачинилися. І вже не виходили — ні опівдні, ні ввечері… Я ж переживаю… Під ранок прочиняю двері: а там диму — хоч сокиру вішай! А за роялем, бачу, сидять мої хлопці — голі по пояс, але щасливі, мов діти. Коло них порожніх пляшок — ну, ціла батарея… А загледіли мене — разом підбігли, взяли за руки й почали навперебій — мало не злякали: «Мамо, мамо, послухайте! Це про Вас!».

Платошка відкашлявся й почав першим: «Рідна мати моя, ти ночей не доспала… І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала»… Затим, як умів, співав Андрюша. Далі вдвох. Я ж слухала й слухала. А потім ми обнялися втрьох — і вже не стримували сліз. Отак це, синку, було»…

До речі, музичний художній фільм «Літа молодії» (Кіностудія ім. О. Довженка) став лідер прокату 1959 року — 36,7 млн глядачів! У ньому вперше прозвучала «Пісня про рушник», яку виконував чудовий співак з оксамитовим голосом Олександр Таранець.

Потім цей твір виконували різні вокалісти, зокрема, Дмитро Гнатюк, Квітка Цісик, Ярослав Євдокимов, Рашид Бейбутов, Бернард Ладиш, Ірина Сказіна, Дмитро Яремчук та інші.