Чи замислювалися ви колись про те, хто вигадав нотну грамоту і чому саме До-Ре-Мі-Фа-Соль-Ля-Сі, і що взагалі позначають ці літери?

Сьогодні ми поділимося з вами цікавою інформацією про походження нот та розкриємо таємницю їх назви.

Винахідником всесвітньо відомої нотної грамоти вважається монах Гвідо Аретинський (Гвідо д'Ареццо), який жив (бл. 990 — бл. 1050) року нашої ери. Як і все прекрасне на той час, нотна грамота зародилася поблизу Флоренції, невеликому містечку в Тоскані — Ареццо.

У Флоренції встановлено пам'ятник ченцю.

Гвідо був учителем музики та хорового церковного співу при різних храмах, він багато подорожував Італією, зустрічався в Римі з Папою Іваном XIX і багато працював над створенням музичної грамоти, яка стала б загальноприйнятою.

Одного разу, намагаючись придумати легший спосіб заучування незнайомих мелодій для піснеспіву, Гвідо придумав систему сольмізації на основі акростиха молитви до Іоанна Хрестителя:

UT queant laxis

REsonare fibris

MIra gestorum

FAmuli tuorum

SOLve polluti

LAbii reatum

Sancte Ioannes

(У перекладі з латинського: «Щоб слуги твої голосами своїми змогли оспівати дивні діяння твої, очисти гріх з наших зганьблених уст, о, Святий Іван»)

Назви всіх нот, крім першої, закінчуються голосним звуком, їх зручно співати. Склад ut - закритий і проспівати його подібно до інших неможливо. Тому назву першої ноти октави, ut, у шістнадцятому столітті замінили на do (швидше за все, від латинського слова Dominus – Господь).

Сучасна інтерпретація назв нот виглядає так:

Do – Dominus – Господь;

Re – rerum – матерія;

Mi – miraculum – диво;

Fa – familias рlanetarium – сім'я планет, тобто. сонячна система;

Sol – solis – Сонце;

La – lactea via – Чумацький шлях;

Si – siderae – небеса.

Завдяки авторитету Гвідо латинська літерна нотація утвердилася як загальноприйнята у західній Європі та зберігається до наших днів.

Крім того, Гвідо належить і величезна заслуга в прогресі письмової частини нотної грамоти. Під час виступу хору, Гвідо для вказівки нот використовував свою ліву руку, згинаючи суглоби пальців, він вказував, яку ноту брати в той чи інший час.

Згодом Гвідо почав відзначати звуки нотами (від латинського слова nota – знак). Ноти, заштриховані квадратики, розміщувалися на нотному стані, що складається із чотирьох паралельних ліній. Наразі цих ліній п'ять, і ноти зображають кругом, а не квадратом, але принцип, запроваджений Гвідо, залишився без змін.