Двір шкільний, і сміх байдуже
Підхопив самотній вітер,
Безтурботно по калюжах
Босоногі бродять діти.
Каруселі на подвір'ї
Вже давно не нас гойдають,
Роки швидко пролетіли,
І ми школу покидаєм.
А записки із дитинства знову линуть голубками,
І нагадують про школу, і турбують мою пам'ять,
Рідні голоси учителів тепер здалека чую,
Боляче мені без тебе, школо, школо, я сумую.
Ми зростали, ми навчались,
Живучи в обіймах школи,
Але роки пролітали-
Продзвенів останній дзвоник.
Двері в вересні відчиниш,
Але нам вже там не бути,
Плин життя ніяк не спиниш,
Все назад не повернути.
А записки із дитинства знову линуть голубками,
І нагадують про школу, і турбують мою пам'ять,
Рідні голоси учителів тепер здалека чую,
Боляче мені без тебе, школо, школо, я сумую.
Моє серце біль тривожить,
Дзвоник твій картає душу,
А у вересні я зошит
Завести новенький мушу
Запишу дитячі мрії,
Що у школі залишились,
Все вернуть нема надії...
Як ми швидко розлетілись.