у годинника є і відчутні недоліки. Через свою незвичайну конструкцію, він відображає тільки проміжок часу з 10 до 16 години з інтервалом в 20 хвилин. Але це не завадило розробнику виставити свій годинник на продаж. Ціна на них становить 107 канадських доларів.

Для виготовлення цього астрономічного годинника знадобилося 5 років і він показує 400-річний вічний календар, рівняння часу, зоряний час, схід і захід Сонця/Місяця, фазу Місяця, припливи, сонячні/місячні затемнення, планісферу, телур і багато чого іншого.

Повна інформація про цей шедевр: http://bit.ly/2EOaxuz 

Чому у тижні саме сім днів?

Щоб відповісти на це питання нам потрібно відправитися у минуле, а саме у стародавній Вавилон (сучасний Ірак).

Вавилоняни активно займалися відслідковуванням руху небесних тіл, саме завдяки ним у нашому тижні 7 днів. Справа в тому, що вони відслідковували активно рух семи об’єктів: Сонця, Місяця, Меркурія, Венери, Марса, Юпітера та Сатурна. А саме число 7 мало в їхній культурі сакральне значення.

Календарний місяць у Вавилоні тривав 28 днів для простоти використання його було поділено на 4 частини (тижні).

Вавилон був домінуючою силою у VII-VI ст. до н.е. тому їхній спосіб вимірювання часу (зокрема і 60 хвилин у годині) поширилися на інші культури зокрема на Персію та Грецію та євреїв, які були підпорядковані Вавилону.

У IV ст до .н.е. Олександр Македонський своїми завоюваннями поширив семиденний тиждень аж до сучасної Індії. Деякі вчені припускають, що звідти ця система прийшла до Китаю.

Як відомо згодом Рим завоював Грецію, однак у культурному плані Греція завоювала Рим. Власне римський тиждень тривав вісім днів, але вплив грецької культури та християнства офіційно переміг у 321 році н.е. коли імператор Костянтин (який також був першим християнином на троні) ввів семиденний тиждень та зробив неділю святковим днем.

До речі саме слово тиждень, яке зустрічається у багатьох слов’янських мовах, походить від фрази «той же день» - tъjь «той» + žь «же» + dьnь «день».

Людям подобається дивитися на зоряне небо. Якими б не були обставини навколо, як би життя не примушувало втискатись у землю від небезпеки, рано чи пізно хтось все одно подивиться вгору. Можливо, саме ця властивість і робить нас людьми.

До того, як з'явилися електронні наручні годинники, які зазвичай не ремонтують і в яких лише змінюють батарейку, в усіх часових майстернях стояв прилад розміром з величезну книгу. Для перевірки механічний годинник клали на цей пристрій, і він сприймав рух механізму, порівнював його з еталонною частотою кварцевого генератора імпульсів. За десять секунд можна було визначити, на скільки хвилин годинник йтиме вперед, або буде відставати за добу. Механічні годинники сьогодні можуть дозволити собі не усі. Для них одна із швейцарських годинникових фірм виготовляє контролер точності, зовні схожого на прищіпку для білизни. Годинник нею затискають і пристрій надсилає на смартфон господаря годинника не тільки відомості про точність годинника, ще й осцилограму коливань. Контролер здатен помітити відхилення до 0.2 секунди за добу.